Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верх

Верх, -ху, м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. з верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. через верх слухати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. Сим. 227. 4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней міряються, чья очередь. Ив. 14.у неводі. Верхній край невода. Вас. 186, Браун. 10. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном. стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. твоя хата, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. Мил. 123. 7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Н. п. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266. 9) Верхъ, излишекъ. Вас. 191. Ум. вершок, вершечок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХ"
Бугайкуватий, -а, -е. 1) О волѣ: похожій по внѣшнему виду на племенного быка. Бугайкуватий віл. Мнж. 192. 2) О человѣкѣ: развратный, ловеласъ. Та це бугайкуватий панич. Лубен. у.
Вершильні вила Вилы, которыми подаютъ сѣно при вершеніи стога.
Гру́бий, -а, -е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Ком. ІІ. № 745. Було собі два попи здорових і грубил. Чуб. II. 335. Груба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш.... ЗОЮР. І. 12. 3) Груби́й. Плохой. Изъ уваженія къ «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: груби́й хліб вмѣсто пога́ний. Як де на лупах, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Кобел. у. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.
Кілька, кільки и кілько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Левиц. І. 18. Я кільком казав — коли не хотять. Н. Вол. у. То хустку купила, то сорочок справила кільки. МВ. І. 28. Сила одного чоловіка або кількох людей. Левиц. І. (Правда 1868, 415).
Общипати Cм. общипувати.
Пророка, -ки, м. = прорік = пророк. Як був собі чоловік пророка. Мнж. 125.
Ринути, -ну, -неш, гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Мет. 67. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають. Мкр. Н. 26.
Самочуття, -тя, с. Самочувствіе, самосознаніе. Нага тільки вік знає, чого стоїть сей орган (нар. слово) національного самочуття. К. ХП. 121.
Сосновий, -а, -е. Сосновый. Сосновеє відеречко, — дубовеє денечко. Мет. 27.
Турунчук, -ка, м. Быстрый и глубокій протокъ, рукавъ рѣки. Одесс. у. Браун. 4.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.