Абе́точка, -ки, ж. Ум. отъ абе́тка.
Зіно́вать, -ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. С. austriacus.
Мерцвя́, -вяти, с. Мертвецъ. Встрѣчено только у Гребинки въ переводѣ Пушкинской Полтавы: І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя.
Няня, -ні, ж.
1) Дѣтск. Няня, нянька.
2) Ласкательное названіе коровы. Як виженеш корову у череду, озьми її за хвіст та кажи: «Іди, няня, по густе молоко, по білий сир, по жовте масло».
Погойдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Покачиваться. І ходила, погойдуючись та підківками поцокуючи.
Покладати, -да́ю, -єш, сов. в. покласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. Поклони покладати. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. 4) = паренити. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Двори собі поклав на боці від своєї мами. 6) — гнів на кого. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. 7) — надії. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. 8) — гріх на кого. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) і в голову сього не покладай. И не думай этого. 10) покладаючи робити. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать.
Полон, -ну, м.
1) Плѣнъ. Чи її убито, чи в полон занято.
2) Плѣнные. Татарове полон женуть: один полон з жіночками, другий полон з дівочками. Там татари полон ділят.
3) Родъ насѣкомаго. Bibio.
Понахвачувати, -чую, -єш, гл. = понахапувати.
Скалля I, -ля, с. соб. 1) Клепки бочки, кадки. 2) Лучина, щепка.
Цямриння, -ня, с. Бревна въ колодезномъ срубѣ, колодезный срубъ. Cм. цямра. Колодязне цямриння.
