Злюлятися, -ляюся, -єшся, гл. Напиться пьянымъ. На радощах так злюлявся, аж очі заплющив.
Лямпа́да, -ди, ж. Лампада. Ум. лямпадка. Перед образами засвітили лямпадку і свічки.
Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Отже матимемо зятя! Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. А се сі воли за що маєте продати? Голуб голубоньку да покинути має. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Мене люде за дурного мають. Він не має мене за матір. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ.
Нарю́мсатися, -саюся, -єшся, гл. Наплакаться, нахныкаться.
Паністара, -ри, ж. Задница. Чи хочеш, щоб тобі я дав по паністарі блискавками. Ум. паністарочка.
Перекидатися, -даюся, -єшся, сов. в. переки́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Перебрасываться, переброситься, перекидываться, перекинуться. Кину через тин камінь, а він і не перекинувся, по сей бік упав. 2) Опрокидываться, опрокинуться. Човен перекинувся. 3) Перекидываться, перекинуться, кувыркаться, перекувыркнуться. Дівча гуляє на приспі і Рябко перекидається перед ним. 4) Переходить, перейти (на чью сторону). Од своїх одкинувся, до чужих перекинувся. Перекинулись до поляків такі українські велетні, як Жовковські, Ходкевичі. 5) Переправляться, переправиться, переѣхать. Дайте нам човна, ми тільки перекинемось на той бік. Не забаришся через жита перекинуться. 6) Смѣняться, смѣниться, перебывать. По Хмельницькому уже три гетьмани перекинулось. 7) Превращаться, превратиться во что, оборотиться. Ото змій перекинувся голкою. Чорт перекинувсь чоловіком. Багатирь... перекинувсь мухою. 8) Перемѣнять, перемѣнить (одежду). Спідничина та одним одна і в свято нічим перекинутись.
Перш, перше, нар.
1) Прежде, ранѣе. Дівчинонька мила перш мене любила. Вона теє перше його зачувала. Ой чом тепер не так, як перше було.
2) Сначала, сперва, прежде. Перш воно так і було, а далі почав усе більш та більш приганяти до роботи. Перше літа пролетіли як дощова хмара, а тепера надо мною якась божа кара.
Понасторочувати, -чуємо, -єте, гл. Тоже, что и насторочити, но во множествѣ.
Пригород, -да, м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости.
Риб'ятко, -ка, с. Ум. отъ риб'я.
