Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верховик

Верховик, -ка, м. 1) Сѣверный вѣтеръ. 2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХОВИК"
Галасливий, -а, -е. Крикливый. Желех.
Домо́чок, -чка, м. Ум. отъ дім.
Зателе́панка, -ки, ж. Неряха. Желех.
Мая́чний, -а, -е. Видный, замѣтный. То вид маячніший, завидніший був, поки не стригсь, а як чуба збув, то таке гостропике стало. Лубен. у.
Повезти, -зу́, -зе́ш, гл. Повезти. Уже була вмерла, повезли ховати. Чуб. V. 12.
Похмурний, -а, -е. Пасмурный. Над Невою під снігами, при похмурнім сонці, ти поліг єси, мій друже, на чужій сторонці. О. 1861. III. 10.
Пружинуватий, -а, -е. Упругій. Волч. у.
Роздір, -дору, м. Часть повозки при заднихъ колесахъ. Вх. Лем. 462.
Росколюватина, -ни, ж. = росколина. Борз. у.
Триблистий, -а, -е. Съ запавшими боками. Віл триблистий. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРХОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.