Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верховик

Верховик, -ка, м. 1) Сѣверный вѣтеръ. 2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХОВИК"
Вичварювати, -рюю, -єш, гл. = витівати. Було вичварує да видумує. Рудч. Ск. І. 77.
Гладунець, -нця, м. = гладишка. Шух. І. 96, 264.
Мовча́ння, -ня, с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84.
Напроси́ти, -ся. Cм. напрошувати, -ся.
Нечіпай-зілля, -ля, с. раст. Bryonia alba.
Понасмальцьовувати, -вую, -єш, гл. Намазать жирнымъ (во множествѣ).
Потрухлий, -а, -е. Сгнившій (о деревѣ).
Принатурювати, -рюю, -єш, сов. в. принату́рити, -рю, -риш, гл. Пріучать, пріучить. Батько принатурив його до чумацтва. Харьк. г.
Семянистий, -а, -е. Многосемейный. То народ семянистий. О. 1861. II. 246.
Туя, туї, ж. Раст. = тоя. Вх. Пч. І. 8.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРХОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.