Запоро́жчик, -ка, м. Запорожскій козакъ. Чи заступляться ж то за хрещений люд наші запорожчики?
Зди́хатися, -хаюся (шуся), -хаєшся (шешся), гл. 1) Перевести духъ. Аж не здишусь. Не здишусь — так набігався. 2) Избавиться, отдѣлаться. Не можна здихаться цього лихого чоловіка. Не здихався біди.
Колубаха, -хи, ж. Ковбаня.
Ліпни́к, -ка, м. = ліпак 2.
Мо́кнути, -ну, -неш, гл. = мокти.
Нестямка, -ки = нестяма. Христя з нестямки добігла аж до комори. У нестямках не знав що робити. З нестямки повернули уростич драла. Нестямки напали. Растерялся, растерялись; забылся, забылись.
Сідлатий, -а, -е. О конѣ: сѣдлистый.
Цямра, -ри, ж. Срубъ у колодца. Ум. цямрочка.
Чапко нар. 1) Усердно. 2) Скоро, поспѣшно. Кладе чапко гроші в кисетину. Ум. чапке́нько. Побіжу лиш, чапкенько попереду.
Чужина, -ни, ж.
1) Чужбина. Ой піду я з туги на чужину.
2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Чужа чужина не пожалів. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. В мене невіхна чужа чужина. Ум. чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Чужа чужинонька — не рідна родинонька.
