Виречи, -чу, -чеш, гл. = виректи.
Затала́пати, -паю, -єш, гл. Забрызгать, запачкать жидкой грязью одежду.
Зворо́та, -ти, ж. Межа, оставляемая на полѣ для проѣзда.
Лугови́й, -а́, -е́ Принадлежащій лѣсу, выросшему на низменности. Cм. луг. Верби луговії зашуміли. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Ум. лугове́нький. Ой водо, водо луговенька.
Лунча́к, -ка, м. Годовалый баранъ.
Поліг, -логу, м.
1) Низменное мѣсто у рѣки.
2) = покіс.
Понапалювати, -люю, -єш, гл.
1) Натопить (во многихъ печахъ).
2) Нажечь (во множествѣ).
Соловейків, -кова, -ве Соловьиный. Ой коби я мала орлові крила, соловейкові очі.
Чепець, -нця, м.
1) = очіпок. Чув же я вісти і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку.
2) Сѣтка, связанная изъ снурковъ на головѣ у замужнихъ мѣщанокъ.
3) Второй желудокъ жвачныхъ.
4) Сальникъ. Ум. чепчик.
Чепуруха, -хи, ж.
1) Опрятная женщина; франтиха, щеголиха. Латин дочку мав чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Cм. чепурка.
2) Большая рюмка. Здрігнувсь, мов випив чепуруху. Ум. чепурушка, чепурушечка. Гарна баба, люба баба, чепурушка!
