Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верхній

Верхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХНІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХНІЙ"
Ганусковий, ганусовий, -а, -е. Анисовый.
Дя́конів, -нова, -ве Принадлежащій діакону.
Завге́ть нар. Исключая, кромѣ. Хар.
Зурочити, -чу, -чиш, гл. Сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Грин. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.
Окатий, -а, -е. Большеглазый. Конст. у.
Повгодовувати, -вую, -єш, гл. Откормить (многихъ).
Розріднитися, -нюся, -нишся, гл. Разойтись ст, родными. Розрізнилася з ріднею. Греб. 332.
Скобзун, -на, м. Конекъ (для катанья на льду).
Тілистий, -а, -е. Плотный, полный. Тілиста рука товстопузого Потаповича. Мир. ХРВ. 118. Тілистий віл. Волч. у.
Фальш Cм. хвальш.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРХНІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.