Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ветуля

Ветуля, -лі, ж. = ватуйка. Вх. Уг. 230.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 143.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕТУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕТУЛЯ"
Бобачик, -ка, м. Раст. Gallium verum. Лв. 98.
Дорогі́сінький, -а, -е. Въ высшей степени дорогой. Моя й матінко, моя й дорогісінька. Мил. 200.
Дроби́нниця, -ці, ж. Женщина, присматривающая за домашней птицей.
Житце́, -ця́, с. Ум. отъ жито.
Замучи́тися 2, -чу́ся, -чи́шся, гл. Покрыться мукою, также: забиться мукою (объ отверстіяхъ сита). Як сито замучиться, то не треба його оббивати. Мнж. 154.
Запиня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. запини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Останавливаться, остановиться. Через дощ запинилася робота.
Підкропивниця, -ці, ж. Раст. Fragaria collina. Вх. Пч. II. 31.
Податковий, -а, -е. Податной. Єв. Мт. XXII. 9.
Пожалити 2, -лю, -лиш, гл. Пожалѣть. Пожаль мене, милий Боже, що я молоденька. Чуб. V. 831.
Помстник, -ка, м. Мститель. Рука Господня помстників карає. Костом. (Сніп. 76).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕТУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.