Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Вінчатися, -чаюся, -єшся, гл. Вінчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. вінчатонько, -ка, с. Маленькій вѣнокъ. Сховайтеся, дівчатонька, під зелені вінчатонька.
Зачіля́пнути, -ну, -неш, гл. Захватить, заграбастать, забрать. У мене всіх трьох синів зачіляпнули у службу.
Літопи́сний, -а, -е. Лѣтописный. Читаючи про ту незгоду літописню скрижалю, написану сльозами і кров'ю.
Підлубник, -ка, м. Кусокъ кожи на задникѣ сапога.
Плечевий, -а́, -е́ Плечевой, къ плечу относящійся. рушник плечеви́й. Полотенце, которымъ повязываютъ старостів на сватаньѣ.
Розмішувати II, -шую, -єш, сов. в. розміша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Размѣшивать, размѣшать.
Рудь, -дя, м. = рудько. А ти, котку-рудю, та вимети грубу.
Сажати, -жа́ю, -єш, гл.
1) = садити 1. Та йди, жінко, та йди, любко, квасолі садити.
2) = садовити. Багатого за стіл сажають, а убогого й так випроважають.
3) Поселять, поселить. Ой став городи, панські слободи по річках сажати.
4) Всовывать, вкладывать. Сажай мені кужель у праве ухо! — Вона всадить.
Совзати, -заю, -єш, гл. Скакать, прыгать, шалить.
