Відвага, -ги, ж. Отвага. Відвага мед п'є і кайдани тре. Де відвага, там щастя.
Городо́к, -дка́, м. 1) Ум. отъ го́род. Городок наш — так собі городок, нічого. 2) Ум. отъ горо́д. По-проз мій городок стежечкою до иншої йдеш. 3) Родъ игры. Обозначенное мѣсто для хороводной игры «криви́й тане́ць». 4) Древнее земляное укрѣпленіе. 5) Городка́ми пришива́ти. Пришивать зубчиками (обшлага къ рукавамъ, воротникъ къ рубахѣ).
Гу́пало, -ла, м. 1) = Гукало. 2) — мале́. пт. Ardea minuta.
Зашве́ндяти, -дяю, -єш, гл. 1) Заходить. 2) Загрязнить ходивши.
Кровця, -ці, ж. = крівця. Червоная кровця — то дівоча краса.
М'я́вкати, -каю, -єш, м'явча́ти и м'явуча́ти, -вчу́, -чи́ш, одн. в. м'я́вкнути, -кну, -неш, гл. = нявкати, нявчати, нявкнути. Будеш м'явкав як той кіт. Куниці кричать, м'явучать.
Одівати, -ва́ю, -єш, сов. в. одіти, -діну, -неш, гл. 1) = одягати, одягти. 2) Укрывать, укрыть (одѣяломъ) Ой м'кая постіль твоя, і м'яко ти послав мені, і легенько одів мене.
Торохнява, -ви, ж. Грохоть. Така торохнява у тому млині.
Тужити, -жу, -жиш, гл. Плакать съ причитаніями. І жив — не любила, і вмер — не тужила. Ой чи тужить моя мила по мені?
Фоса, -си, ж. Ровъ, канава, яма. Коло млина, млина вода фосу ріже. Ой од Хведя до Антона прорізана фоса. Ой у лісі під горіхом викопана фоса.
