Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Запиха́тися, -ха́юся, -єшся, сов. в. запха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. 1) Забираться, забраться, влѣзть. Тілько прийшов до світлиці, в кімнату запхався. 2) Только не сов. в. Ѣсть съ жадностью. Гризне і закриється кулаком, щоб не всі бачили, як він запихається. Галушкою запихалася.
Инший, -а, -е. 1) = и́накший. Милий покидає, иншої шукає. Дві в однаковому убранні, а третя в иншому.
2) Иной, нѣкоторый. Инший легко робить та хороше ходить.
Пащикуха, -хи, ж. Болтунья; крикуха.
Притягати, -га́ю, -єш, сов. в. притягти, -гну, -неш, гл. 1) Притягивать, притянуть. Земля притягає до себе усе, як магніт. 2) Притаскивать, притащить. І знов собака притяг кістку в хату. Я й сама (дров) притягну. 3) Притягивать, притянуть, привязывая. Узяв, обмотав його, притяг добре до воза. 4) Только сов. в. Прійти, притащиться. Притяг Остап у гайок.
Снота, -ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила.
Стрим, -му, м. Удержъ. Cм. упин. Нема стриму вдовиному сину.
Субітній, -я, -є. Субботній. Не жаль мені меду й вина, а жаль мені дівування, субітнього заплітання. Субітнім штихом та на недільний лад.
Управлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. управитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Управляться, управиться. Гаразд управились з мишами.
2) Вставляться, вставиться.
Шкурлат, -та, м. = шкурат. Дметься, як шкурлат на огні.
