Бузувати, -зую, -єш, гл.
1) Наказывать, бить.
2) Журить, бранить, дѣлать, выговоръ.
За́мужжя, -жя, с. = заміжжя.
Князьок, -зька, м. Ум. отъ князь.
Лейстрови́к, -ка́, м. Реестровый казакъ. Бенкетує шляхта, іграючи в карти, а козаки-лейстровики додержують варти.
Натирити, -рю, -риш, гл. Натащить. Вже повну холодну натирили і людей, і жінок, і дівчат, і малих дітей.
Паруватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Выбирать пару; спариваться. Голуби паруються.
2) Вступать въ бракъ. Не мені старому з нею паруватись. Діти зоставались нехрещені, парувались невінчані.
Почепляйти, -ля́ю, -єш, гл. Надѣть, навѣсить, нацѣпить (во множествѣ).
Скуза, -зи, ж. Извиненіе, оправданіе, отговорка.
Сторгувати, -гую, -єш, гл. Сторговать. Ой і там дівчина пшоно продавала, вона ж мені, молодому, люльку сторгувала.
Швигнути, -гну́, -не́ш, гл. Сдернуть. Вітер як швигне хустку з голови.
