Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відсилати

Відсилати, -лаю, -єш, сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. І. 175. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо. Чуб. І. 146.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 228.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДСИЛАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДСИЛАТИ"
Балабайка, -ки, ж. Балалайка. Рудч. Ск. І. 18. Мкр. Н. 16. Грати у балабайку. Ум. балабаєчка.
Бойкиня, -ні, ж. = бойка. Желех.
Дубро́вина, -ни, ж. = дуброва 1. Шух. І. 177.
Кошуленька, кошулечка и кошулька, -ки, ж. Ум. отъ кошуля.
Ми́р, -ру, м. 1) = світ. Хто ж тепер буде миром управляти? Драг. 2) Народъ. Цілий день у суботу миру-миру до їх приходило прощаться. ЗОЮР. II. 285. Одходило й приходило до хати миру — хто хотів. МВ. (О. 1862. І. 91). На пристані миру такого, що страх. Канев. у. 3) Миръ, спокойствіе. Помирились так, що миру не стало й до вечора. Левиц. І. 4) hа миру. Среди людей, въ свѣтѣ. Не чуть і на миру. Ном. № 7872. 5) миром. Миром і Богу добре молитися. Ном. № 10734. 6) миром! Привѣтствіе гуцуловъ, обозначающее пожеланіе мира. Миро́м! єк ся маєш? чи здоров, братчику? — Дякувать! миром! А у вас, братчику, мирно? — Мирно, Богу дякувать! Вх. Зн. 36. 7) мир-зілля. Раст. а) Geranium sanguineum. ЗЮЗО. І. 124. б) Dracocephalum Ruyschiana L. ЗЮЗО. І. 121.
Пиряти, -ря́ю, -єш, гл. Ѣздить, сильно гоня лошадь. Побачив же він (мертв'як) мою коняку, як сів на неї, — вже він нею пиряв-пиряв, пиряв-пиряв, аж як став, так вона і репнула. Мнж. 131.
Повіншування, -ня, с. Поздравленіе.
Покористуватися, -туюся, -єшся, гл. Извлечь пользу, выгоду, воспользоваться. Стор. ІІ. 114. Од Бога положено покористуватись їм од твоєї коняки. Мнж. 147. Одже покійний дядько добре покористувався з нашої худоби.
Причалювати, -люю, -єш, сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. до свого́ берега причалив навіки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106. 2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22. 3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216. 4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.
Чабрець, -цю, чабрик, -ку, м. = чебрець.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДСИЛАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.