Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відсуджувати

Відсуджувати, -джую, -єш, сов. в. відсудити, -джу, -диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Мир. Пов. І. 164. Одсудили мою землю Бог знає й кому. Мир. ХРВ. 220. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Грин. ІІІ. 251. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. ІІІ. 179.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 230.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДСУДЖУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДСУДЖУВАТИ"
Безщадно нар. Безпощадно. Безщадно кров рутульську ллють. Котл. Ен.
Важливий, -а, -е. 1) Тяжелый, вѣскій. Серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої. МВ. (О. 1862. І. 75). 2) Важный. Желех. Те зілля дуже важливе од порухи.
Дешеви́ти, -влю́, -ви́ш, гл. Дешевить кого, что.
Жо́ден, жо́дний, -на, -не. = жаден, жадний 1. Ту пшеницю жоден год старцям і роздавали. ЗОЮР. II. 283. Поділились так, що жодному упало кожного звіра по одному. Мнж. 31. 2) Школи ні жодної душі не обідив. ЗОЮР. І. 307.
Забри́ти, -ри́ю, -єш, гл. Забрить, взять въ солдаты. — лоб. Взять въ солдаты. Ще два дні до заручин, як йому лоб забрили. Чуб. V. 243.
Карапуз, -за, м. Карапузикъ. Діток сплодив двойко: карапузика хлопчика та скверуху дівчинку. К. ЧР.
Коловатній, -я, -є.. ко́ловатне зілля, Раст. Silybum Marianum. Шух. І. 22.
Незичливо нар. Недоброжелательно.
Одягний, -а, -е. = одіжний 2. Г. Барв. 380, 104. К. ЧР. 223. Червона як рожа та таки й одягна. Кв. І. 133. Сам одягний — таки зовсім як міщанин. Ном. стр. 219. Ум. одягне́нький. О. 1862. IX. 68.
Припадатися, -даюся, -єшся, сов. в. припастися, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Доставаться, достаться, приходиться, прійтись. Турки село зрабували, громадами людей гнали.... припалася зятю теща. АД. І. 290. Ходім, браттє, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браттє, припадеться. Чуб. V. 984. 2) Случаться, случиться, прійтись. Щось ся псові припало, що бреше. Ном. № 6833.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДСУДЖУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.