відстібати
Відстібати, -ба́ю, -єш, сов. в. відстібнути, -бну, -неш, гл. Отстегивать, отстегнуть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 230.
Том 1, ст. 230.