Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відсапувати I

Відсапувати I, -пую, -єш, сов. в. відсапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Отрабатывать, отработать полотьемъ. Дайте на подать п'ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 227.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДСАПУВАТИ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДСАПУВАТИ I"
Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Грин. ІІІ. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. Н. Вол. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. ІІІ. 220. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. Нѣжин. у. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ. МВ. (КС. 1902. X. 146).
Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Зміев. у. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. МВ. І. 44. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш. Зміев. у.
Запеча́тувати, -тую, -єш, сов. в. запеча́тати, -таю, -єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. І. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082. 2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20.
Зачу́вати, -ва́ю, -єш, сов. в. зачу́ти, -чу́ю, -єш, гл. Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в'ючи. Чуб. III. 118. 2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.
Нажа́рити Cм. нажарювати.
Наревти́, -реву, -веш, гл. Наревѣть. А нам про се пороги наші инші надії й міркування наревли. К. ПС. 136.
Одаль нар. Вдали, поодаль.
Підзамчанка, -ки, ж. Жительница мѣстности передъ замкомъ. Підзамчанки-молодиці. К. ПС. 79.
Скликанчик, -ка, м. Ум. отъ скликанець. На дзвіниці дзвонять у скликанчик. Кв. 1. 241.
Суклятий, -а, -е. Тоже, что и проклятий, но въ усиленномъ значеніи. Сукляті (черкеси) біля самісінького города вештаються й людей беруть. О. 1862. X. 114.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДСАПУВАТИ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.