Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмітний

Відмітний, -а, -е. Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІТНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІТНИЙ"
Відстати Cм. відставати.
Годованка, -ки, ж. Воспитанница, вскормленница. Шевч. 493; КС. 1885. ІІІ. 550.
Да́ха IІ, -хи, об. = Давець. Поли даха, так будеш і взяха. Ном. № 10650.
Злукавити, -влю, -виш, гл. Слукавить, схитрить. Тобі єдиному згрішив я, перед тобою я злукавив. К. Псал. 120.
Лінтюга́, -ги, об. Лѣнтяй, лѣнтяйка. Ну й лінтюга! — усе б лежав! Харьк. у.
Невигода, -ди, ж. Неудобство. Не так шкода, як невигода. Ном. № 2300.
Підглибити Cм. підглибляти.
Плодливий, -а, -е. = плідливий. Плодлива, як свиня. Ном., стр. 286, № 4562.
Січний, -а́, -е́ Сочный. Січний кавун. Рк. Левиц.
Спроможний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Имѣющій возможность, средства.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДМІТНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.