Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмітний

Відмітний, -а, -е. Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІТНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІТНИЙ"
Башточка, -ки, ж. Ум. отъ башта.
Болячий, -а, -е. = болючий Левиц. І. 4.
Відбарбарити, -рю, -риш, гл. Отколотить.
Де́ржало, -ла, с. = Держално. Ум. Де́ржальце.
Жовні́рський, -а, -е. Солдатскій. Нікому доглянути жовнірської смерти. Чуб. V. 1006.
Нахідний, -а, -е. = навіжений? От, мов нахідного! Ном. № 3384. Тож нахідна! Ном. № 3384.
Справування, -ня, с. 1) Отправленіе, исправленіе (должности). 2) Поведеніе.
Хабаль, -ля, м. Любовникъ, волокита. Желех.
Холибати, -баю, -єш, гл. Колыхать. Щось так ніби рантух над головов мені холибає.... А все то висше, то низше мені понад голову. ЕЗ. V. 214.
Хропати, -паю, -єш, гл. Ударять со звукомъ, бросать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДМІТНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.