Заши́йок, -йку, м. Шиворотъ, тылъ шеи. Дай не дай, а в зашийок не пхай.
Котляренко, -ка, м. Сынъ мѣдника, литаврщика.
Мазу́н, -на, м. Баловень, любимець. Чи батьків синок, чи материн мазун? Ум. мазуне́ць, мазунчик. Він у мене один син — мазунець.
Навпросте́ць нар. Напрямикъ, прямикомъ. Від серця до Бога навпростець дорога. Навпростець тілько ворони літають. Хиба він знає, куди до раю навпростець?
Напуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. напустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Напускать, напустить. Хто це напустив собак у хату? 2) Напускать, напустить сверху внизъ, свѣшивать, свѣсить сверху внизъ. Начосів не напускай. 3) Нахмуривать, нахмурить. Напустила брови, як сова. 4) напуст напустити. Послать наказаніе. На нас таки Господь напуст напустив. Cм. напуст.
Натуркування, -ня, с. Наущенія, наговоры.
Поспіл I нар. = поспіль. Дарма що стара, а ще б поспіл билася з чоловіком. Поспіл три тиждні роблять.
Поткати, -тчу, -тче́ш, гл.
1) Соткать (во множествѣ) На тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла, помотала, оснувала й поткала й побілила.
2) Заткать. Та всі тиї три жупани всі сріблом поткані. Да я тебе, біле, черню потчу, да тую плахотку в свято зношу.
Прошак, -ка, м. Попрошайка; нищій. Але сто приходить до неї прошак, просить подати йому, що ласка її, вона йому і дала цибулю.
Хро-хро! меж., выражающее хрюканье свиньи. Біжить кабан: «хро-хро-хро! Хто в цій рукавиці?»