Засво́ювати, -во́юю, -єш, сов. в. засвоїти, -вою́, -ї́ш, гл. Присваивать, присвоить. Велику материзну мала, а з тим добра вона не знала... Брат все, що лучче, засвоїв.
Кузоб и кузуб, -ба, м. = козуб. Обібрався грибом — лізь у кузоб. Нехай же я подивлюся, хто сидить в запічку — аж там дячок-неборачок у кузуб зігнувся.
Ли́тися, ллю́ся, ллєшся, гл. Литься. Ні п'ється, ні ллється, ні в чарці не остається. А в тії дівчини, а в тії молодої аж на землю сльози ллються. Столітнії очі як зорі сияли, а слово за словом сміялось, лилось.
Невгамований, -а, -е. Неудержимый. Нашою втіхою буде сила нашого духу невгамованого.
Полтавець, -вця, м. Житель Полтавской губерніи. Ой писали басарабці та до наших хлопців листи: «Ой ідіть, полтавці, та до нас риби їсти.
Приплід, -пло́ду, м. Приплодъ. Корови їх приплодом звеселяють.
Пришенець, -нця, м. Пришелецъ. Не хотілось би мені, мати, в чужій стороні пробувати: будуть мене, мати, пришеньцем називати.
Салдатва, -ви, ж. соб. = салдатня. Лаються, як салдатва.
Солище, -ща, с. У гуцул, пастуховъ: мѣсто, гдѣ даютъ скоту соль.
Шіснадцять, -тьо́х числ. Шестнадцать.
