Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмовний

Відмовний, -а, -е. 1) Отвѣтный. 2) Отрицательный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМОВНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМОВНИЙ"
Ве́ргнути, -ся. Cм. Вергати, -ся.
Ганиба, -би, ж. = ганеба. А сам в убожестві, в ганибі. МВ. ІІ. 43. Було куди ні підуть мої дочки і поденно робити, або що, ніколи ганиби не чути. Г. Барв. 294.
Доде́ржати, -ся. Cм. Додержувати, -ся.
Доразі́сінько нар. Вдругъ. Гадка прояснилася мені доразісінько.
Дурнові́с, -су, м. = дармовіс 2. О. 1862. VIII. 33.
Жени́шенько, -ка, м. Ум. отъ жених.
Затрі́патися, -паюся, -єшся, гл. Затрепетать, забиться. Його серце дуже, дуже затріпалось у грудях. Левиц. Пов. 192.
Людо́вий, -а, -е. Народный.
Праск! меж. для выраженія звука выстрѣла. Гн. І. 211.
Хитливий, -а, -е. Шаткій, неустойчивый. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДМОВНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.