Гнівати, -ваю, -єш, гл.
1) Гнѣваться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати.
2) Сердить, гнѣвить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година.
Журі́ння, -ня, с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння.
Зазивни́й, -а́, -е́ Воззывный. зазивни́й лист. Воззваніе. Зазивний лист до української интелліґенції.
Натомлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. натоми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Утомляться , утомиться. Я не наточивсь.
Пообдзьобувати, -бую, -єш, гл. Обклевать (во множествѣ). Горобці чисто пообдзьобували вишні.
Порання, -ня, с. = поранина. Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють.
Прямцем нар.
1) Напрямикъ. Прямцем до пекла. Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду.
2) — поставити. Поставить вертикально. щоб тебе прямцем поставило. Пусть съ тобою сдѣлается столбнякъ (брань).
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала?
Титул, -лу, м. Титулъ. Що мені по титулі, коли нема нічого в шкатулі. Він Байдою зневажливо назвався, титулу Вишневецьких одцурався.
Тихішати, -шаю, -єш, гл. = тихшати. Радюків голос все тихішав.