Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відник

Відник, -ка, м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. Ум. відничок. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на віднички й умийся. Чуб. V. 522.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДНИК"
Ариш II, -ша, м. Дышло воловье въ арбѣ. Екат. Мнж. 175. См. араші.
Кліщ, -ща́, м. Насѣк. Клещь. Кліщі з дуба поспадали, головоньку покусали. Н. п. кліщ вівчий. Овечій клещъ. Melophagus ovinus. Вх. Лем. 425.
Ковтрушковий, -а, -е. Сдѣланный изъ простой, недостаточно очищенной шерсти, (о сукнѣ).
Ле́стками підійти́. Лестью добиваться, льстить. Н. Вол. у., Ум. ле́стівочки. Як узяли лестівочками підходить. Ном. 3094.
Перевабити Cм. переваблювати.
Реймент, -ту, м. 1) Полкъ, отрядъ. 2) Начальствованіе.
Скребачка, -ки, ж. У горшечниковъ: деревянная лопаточка для соскребанія глины съ круга и съ рукъ. Вас. 179.
Тупкати, -каю, -єш, гл. 1) Топтаться на одномъ мѣстѣ; топать. 2) Хлопотать. Панна Фрузина за його тупкає перед паном. Св. Л. 70.
Хашник, -ка, м. Мелкій хворость, связанный въ пучки.
Хляґоза, -зи, ж. = хляґа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.