Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Брехач, -ча, м. = брехун. Во Студенім добрі люде, лиш брехачів много.
Ватажний, -ного, м. = ватажок.
Годинник, -ка, м. Часы. Годинник на стіні цокав. Годинник ржавий і старий, за дверми виснеш ти. Пан чекатиме нас об одинадцятій годині, — промовив Искра, устаючи з канапки і виймаючи з-за пазухи свого годинника. У Лемковъ: стѣнные часы: Cм. еще: година 1, годинка 2, годильник.
Неталан, -ну, м. Несчастіе, неудача. І неталан наш, і талан, як кажуть люде — все од Бога.
Озирати, -ра́ю, -єш, сов. в. озирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Осматривать, осмотрѣть, обозрѣть, оглянуть. От пішов я город озирати. Озирнуть воєнну силу. Озирне ясную зброю.
Полисіти, -сію, -єш, гл. Облысѣть. Пуста голова а ні полисіє, а ні посивіє.
Прогнівити, -ся. Cм. прогнівляти, -ся.
Скарбувати, -бу́ю, -єш, гл. Собирать сокровища. Скарбує для себе, а не в Бога багатіє.
Тижник, -ка, м. Ум. отъ тиждень.
