Догуля́ти, -ся. Cм. Догулювати, -ся.
Ждання́, -ня́, с. Ожиданіе. Ждали, ждали, та й ждання погубили.
Знаюка, -ки, об. Знатокъ.
Маляско́вий, -а, -е. Изъ свекловичной патоки. Маляскова горілка.
Перепанувати, -ну́ю, -єш, гл. Окончить господствовать, властвовать.
Пихатий, -а, -е. Спесивый, гордый. В їх пихатому серці нема місця любові ік простим людям.
Підшивка, -ки, ж.
1) Подкладка. Одежина суконна чорна з сірою підшивкою.
2) Дратва, которой подшиваютъ подошвы.
Репаний, -а, -е. 1) Корявый, потрескавшійся. Дуже спіла диня — репана.
2) Простой, грубый, неотесанный. Репані мужики.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Від його, урвавши поли, тікай. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Любисточку ввірвала. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш.
Чаша, -ші, ж. Чаша. По отченаші напиймося по чаші. У руці Господній чаша, через край вино шумує.
