Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпірчити

Відпірчити, -чу, -чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. І. 72.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПІРЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПІРЧИТИ"
Борт, -та, м. = борть. Вх. Зн. 4.
Відбенькетувати, -ту́ю, -єш, гл. Отпировать.
Золяник, -ка́, м. 1) Покупающій золу на мыльные заводы. Мнж. 2) Чанъ для щелоченія кожъ въ золѣ и извести. Вас. 157.
Йоломчик, -ка, м. Мерлушковая шапка съ нѣсколько заостреннымъ верхомъ, загибаемымъ внутрь. Вас. 156.
Куновий, -а, -е. Куній. Кунова шуба. Чуб. III. 321.
Наду́ваний, -а, -е. Надутый. Плели віночок з чистого злота, а хоць не злотий, та злотом надуваний. Чуб. V. 300.
Орапник, -ка, м. = гарапник. Козелец. у.
Признатися Cм. признаватися.
ПросохтиCм. Просихати.
Фуганок, -нку, м. Рубанокъ для окончательной отдѣлки строгаемаго (у столяровъ). Вас. 149.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПІРЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.