Голопуп, -па, м. = голопуцьок.
Инколи нар. Иногда, по временамъ.
Корсатка, -ки, ж.
1) Раст.? 2) — гірська. Рас. Hieratium aurantiacum.
Лавка, -ки, ж.
1) Ум. отъ лава.
2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (Cм.)
4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (Cм.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе.
5) мн. лавки. Длинный рубанокъ. 249.
6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли).
Підтупувати, -пую, -єш, гл. Топать въ тактъ ногами.
Плигнути, -гну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плигати. Прыгнуть.
Полковий, -а́, -е́ Полковой. Третя сотня під полковою корогвою.
Пообхвачувати, -чую, -єш, гл. = пообхоплювати.
Починок, -нку, м. 1) Начало = почин. Віл щось почав був говорить, да судді річ його з починку перебили. 2) Нитки на веретенѣ, заполненномъ совершенно. Туілько дідова дочка одвернеться куди небудь, то бабина дочка вуізьме да й змотає починок із її веретена на своє: от у єї і буільший починок стане. 3) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Ум. почи́ночок. Я раненько устаю, по два починочки попрядаю.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.
