Виповнювати, -нюю, -єш, гл. = виповняти. Кров'ю річки й озера виповнювали.
Вісьтак, -ка, м. У кожевниковъ; палка для выворачиванія кожъ.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Хвиля човен затопила. Чи його вода затопила? 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. Ти затопиш очі в очі. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Затопила свою хату пізно. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. Молодим не женила, в вічну службу затопила.
Кип'ячий, -а, -е. Кипящій. Кланяється дяволу! Він тебе кип'ячою смолою напоїть. Потім ставлять тепломір у кип'ячу воду, то живе срібло піднімається вгору.
Конопельний, -а, -е. Пеньковый. Конопельна нитка.
Мостови́й, -а́, -е́ 1) Вымощенный досками. Ой Олено, сестро моя, помий двори мостовії. 2) Собирающій пошлину за проѣздъ черезъ мостъ.
Негоїстий, -а, -е. Плохо заживающій (о ранѣ).
Поздаровувати, -вую, -єш, гл. Надарить. Поздаровували люде погорільцям усякого хліба чимало.
Пороспарювати, -рюю, -єш, гл. Распарить (во множествѣ).
Спорожніти, -ні́ю, -єш, гл. Опустѣть. Млин молов, під льодом спорожніло, то й гуготить, як їдеш.
