Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коня

Коня, -ня́ти, с. Лошенокъ, а также плохая лошаденка. Чуже коня — паня. Ном. Ум. коненя. На зирив він коненя на ярмарку. Рудч. Ск. II. 175.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 279.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЯ"
Байкий, -а, -е. Говорливый, словоохотливый. Левч. 27.
Будяччя, -чя, с. соб. отъ будяк.
За́ківка, -ки, ж. 1) Металлическая оковка конца палки, ке́лефа, топірця́. Шух. І. 275. 2) Cм. коса. Шух. І. 169.
Збоя́тися, збою́ся, збої́шся, гл. Убояться, испугаться. Не лякайте, бо не збоюсь. Грин. II. 307. Як п'ян, то копитан; а як проспався, то й свині збоявся. Ном. № 11484.
Мури́на, -ни, ж. Болотце, остающееся послѣ половодья. Грайвор. у.
На́встя́ж, навстяжи́, нар. = навстіж. Навстяж двері одчинила. Котл. Ен. Всі навстяжи ворота одперли. КС. 1882. IV. 169.
Охайлучити, -чу, -чиш, гл. Ополоть, очистить отъ вѣтвей = охаючити. Треба цю щепу охайлучити. Пр. у.
Рогатина, -ни, ж. 1) Рогатина. Преться як віл на рогатину. Ном. № 13691. 2) Родъ кинжала. Гол. Од. 66. Ум. рогатинка.  
Топчій, -чія, м. = топчак. Борз. у.
Худопахолок, -лка, м. 1) Малосильный человѣкъ. Старший здоровий, оттакий! да й то не худопахолки. ЗОЮР. І. 77. 2) Бѣднякъ, незнатный, простой человѣкъ. Як можна, що круль свою дочку видав за худопахолка. Чуб. II. 89.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.