Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копилля

Копилля, -ля, с. соб. 1) Сапожныя колодки. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6622. 2) Столбики въ саняхъ. Cм. копил 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 281.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИЛЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИЛЛЯ"
Дріть, дро́ти, ж. Сплетенная вдвое мѣдная проволока, употребляющаяся въ гуцульскихъ издѣліяхъ. Шух. I. 275, 312.
Замота́ти, -ся. Cм. замотувати, -ся.
Лю́лечка, -ки, ж. Ум. отъ люлька.
Муру́га, -ги, м. Волъ сѣро-бѣлой масти съ продольными узкими полосами другого, болѣе темнаго цвѣта. Ум. муружка. КС. 1898. VII. 42.
Полизати, -лижу, -жеш, гл. Полизать.
Пуд I, -да, м. Пудъ. Дві каменюки, кожна в десять пудів. Стор. МПр. 113.
Розродитися, -джу́ся, -дишся, гл. Разрѣшиться отъ бремени. На ту гору усе лізуть ті жінки, шо на цім світі не розродились. Мнж. 141.
Статочний, -а, -е. = статечний.
Тупкувати, -ку́ю, -єш, гл. Хлопотать, ухаживать. Я тупкую коло його, а він мені й спасибі не скаже.
Шелюг, -га, м. 1) Красная лоза, тальникъ, Salix acutifolia. ЗЮЗО. І. 34. Мнж. 149. 2) = шеляг. Не видушила у нього ні шелюга. Фр. Пр. 169.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПИЛЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.