Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конити

Конити, -ню, -ниш, гл. Класть извѣстнымъ образомъ палку на кону при игрѣ въ плаза. Ив. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНИТИ"
Котя, -тя́ти, с. 1) Котенокъ. 2) Употребляется, какъ ласкательное слово для дѣтей: Цить, котю, цить! — каже мати, втираючи сльози дитині. Св. Л. 100.
Набря́клий, -а, -е. 1) Разбухшій. 2) Вспухшій. Лупала набряклими віями. Мир. Пов. І. 121. Набряклі жили кидалися — бились. Мир. Пов. II. 99.
Натопкуваний, -а, -е. = натоптуваний.
Незвичайно нар. 1) Необыкновенно, необычайно, необычно. 2) Невѣжливо, неприлично.
Оркан, -на, м. Арканъ. Гей будеш ти, коню буланенький, на оркані ходити. Н. п.
Поплітка, -ки, ж. 1) Верхняя прядь на веревкѣ. Могилев. у. 2) Красная гарусная нить, которой оплетаютъ сверху косы. Kolb. І. 40. Шух. І. 135.
Попромінювати, -нюю, -єш, гл. Промѣнять (во множествѣ).
Росхідниця, -ці, ж. Угощеніе, устраиваемое молодежью въ день окончанія (за недѣлю до Рождества) хожденія на вечерниці. Kolb. I. 76.
Самостайний, самостійний, -а, -е. Самостоятельный. О. 1862. І. 79; X. 1.
Скока, -ки, ж. = скакавиця. Вх. Зн. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.