конити

Конити, -ню, -ниш, гл. Класть извѣстнымъ образомъ палку на кону при игрѣ въ плаза. Ив. 18.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.

Випадкові слова

Гривка́стий, -а, -е = Гривастий. Вх. Лем. 424. Го́луб гривка́стий = Гривак. Вх. Лем. 405.

повністю...

Напро́стати, -таю, -єш, гл. Выравнять, выпрямить. Напростати цвях. Камен. у.

повністю...

Скупитися 2, -плюся, -пишся, гл. Избавиться, откупиться. Скупитись гріха. Ном. № 121.

повністю...