Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конити

Конити, -ню, -ниш, гл. Класть извѣстнымъ образомъ палку на кону при игрѣ въ плаза. Ив. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНИТИ"
Гвер, -ра, м. Ружье. Федьк. І. 4.
Ґзівка, -ки, ж. Hippobosca equina. Вх. Уг. 235.
Лаганець, -нця, м. Родъ кружки, деревяннаго сосуда съ обручами. Желех.
Обмакотирити, -рю, -риш, гл. Остричь очень низко при самомъ тѣлѣ. Оце обмакотирили хлопця, що й тіло світиться. Харьк. у.
Підніжжя, -жя, с. 1) Подножье. І у підніжжя ії місяць дано. Чуб. III. 254. 2) Разножки между ножками стола. Шух. II. 99. 3) Cм. звіяшки. МУЕ. III. 14. 4) Подножка в ступі. Шух. І. 162.
Понадламувати, -мую, -єш, гл. Надломить (во множествѣ).
Приборкати Cм. приборкувати.
Сияти, сияю, -єш, гл. = сяти.
Челестник, -ка, м. = челюстники. Радом. у.
Шелехнути, -хну, -неш, гл. = шелеснути.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.