Допе́внити, -ся. Cм. доповняти, -ся.
Ех! меж. Эхъ! Ех, говорить, мало! Хоть би ще трошки дали. Чого ти, жінко, плачеш? — Ех, чоловіче, чого я плачу! А зробиш мені те, що я тебе буду просити? Ех, як би то!... Та що й казать! Кебети не маю.
Клопотливий, -а, -е. = клопітний. А тим часом, як в одній хаті весела молодість пісень співає, в другій хаті клопотлива старість раду радить.
Корковенький, -а, -е., Ум. отъ корко́вий.
Ли́нути 1, -ну, -неш, гл. 1) Летѣть. Линув сокіл з України. Ангел линув, сльозу уронив. 2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну.
Накра́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. накраси́тися, -шуся, -сишся, гл. Накрашиваться, накраситься.
Самоволя, -лі, ж. Своеволіе.
Сталитися, -лю́ся, -лишся, гл. Оскаливаться, переносно: плакать. Оттак жінки що-дня голосять, а роспитай — сама не зна, чого сталиться навісна.
Упереміж нар. = уперемішку. Упереміж говорити. Говорить несогласно, путать. Уже пішли в переміж говорити.
Чубрій, -рія, м.
1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб.
2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами.
3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.
