Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копитник

Копитник, -ка, копитник, -ка, м. = ко́питень. Лв. 97.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 281.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТНИК"
Блягузниця, -ці, ж. Женскій половой органъ. Павлоград. у.
Валющий, -а, -е. 1) Валящій, ненужный. 2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п'яний, аж валющий. Зміев. у.
Дави́ло, -ла, с. Прессъ, нажимъ. Аф. 372.
Копишник, -ка, м. = коповик. Богодухов. у.  
Муля́рство, -ва, с. Ремесло каменщика. Желех.
Половичанка, -ки, ж. Рожь съ пшеницею. Угор.
Ріт, рота, м. 1) Ротъ. Суха.... ложка ріт дере. К. ПС. 12. 2) Въ сосудѣ: отверстіе, въ которое вливается и выливается жидкость. Шух. І. 179. Ум. рото́чок.
Розрубувати, -бую, -єш, сов. в. розруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Разрубать, разрубить. Перетягли шнурками перину й одну подушку і сокирою розрубали як раз по половині. Левиц. Пов. 87.
Файкати, -каю, -єш, гл. Разлетаться, развѣваться. Йде здалека парубок, поли від вітру так файкают на боки. Гн. І. 130.
Хощик, -ка, м. Кустъ? Ой бо мене змиє дрібненький дощик, а розчеше терновий хощик. Чуб. V. 1001.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПИТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.