Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копитник

Копитник, -ка, копитник, -ка, м. = ко́питень. Лв. 97.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 281.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТНИК"
Бочкуватий, -а, -е. Бочкообразный.
Бурмистерський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный бургомистру.
Ворочок, -чка, м. Ум. отъ ворок.
Голосіння, -ня, с. Плачъ, рыданіе, жалобное причитаніе. Мати не почула її голосіння, що так і ридає. Кв.
Запла́вець, -вця, м. = заволока. Вх. Зн. 20.
Зди́рник, -ка, м. = здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники. О. 1862. V. 12.
Зострівати, -ва́ю, -єш, сов. в. зостріти, -ріну, -неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Пішла моя дівчинонька понад берегами, та зостріла рибалочок з трьома неводами. Мет. 18. Зострів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.
Листопа́дний, -а, -е. 1) Октябрьскій 2) Гадкій, мерзкій. Листопадні пісні. Лебед. у. Листопадний чоловік. Лебед. у.
Місце́вий, -а, -е. Мѣстный.
Ушкал, -ла, м. Рѣчной разбойникъ. АД. І. 94. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали. АД. І. 248.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПИТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.