Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кончина

Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 279.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Байцарка, -ки, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. начиння 3. Конст. у.
Гаїр, -ру, м. = татарак. = гав'яр.
Засе́люватися, -лююся, -єшся и заселя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. засели́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Заселяться, заселиться. Я зазнаю сей край, як він тілько що заселявся. Стор. II. 9.
Ігва, -ви, ж. = ігла 1. Вх. Лем. 421.
Повимітати, -та́ю, -єш, гл. Вымести (во множ.). Левиц. І. 54. Світлоньки повимітай. АД. І. 297.
Проказувати, -зую, -єш, сов. в. проказати, -жу, -жеш, гл. 1) Говорить, проговорить. Скоро се брат проказав, так і зняв кресаню. Федьк. 2) Диктовать, продиктовать. Ном., Передм. І. Ой, добродію! та будьте ж милостиві, треба ще писати... іще не все я проказала. МВ. І. 50. 3) При обученіи: говорить, сказать что либо, что ученикъ долженъ повторить за учителемъ. ЗОЮР. І. 50.
Скоток, -тка, ското́чок, -чка, м. Ум. отъ скот.
Теліга, -ги, ж. 1) Телѣга. Мій брат Кондрат на горах, на водах, на желізі, на телізі, на рачачій нозі. Ном. стр. 302, № 425. 2) Деревянный треугольникъ подъ плугомъ. Борз. у. Ум. телі́жка, телі́жечка.
Утирало, -ла, с. Полотенце. Вх. Зн. 74.
Черен, -на, м. 1) = леміш. О. 1861. XI. Св. 51. 2) Черенокъ (ножа). Шух. І. 274, 284.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.