Багатий, -а, -е. 1) Богатый, обладающій богатствомъ. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. багатий на що. Богатый чѣмъ, имѣющій много чего. Він багатий на воли: шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий... — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Либонь же ти на розум не багатий. багатий на слово. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі.
2) Богатый, цѣнный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий.
3) багатий вечір, — та кутя = багат-вечір. Ум. багатенький.
Беґечати, -ча́ю, -єш, гл. Пѣть козлинымъ голосомъ.
Видансько нар. Видано. А за город знову 102 — чиж видансько?
Ігранка, -ки, ж. Игра.
Лебеніти, -ні́ю, -єш, гл. Едва виднѣться, неясно представляться.
Люби́дра, -ри, ж. Огородная мята, Tropaeolum urinus.
Меті́ль I, -те́лі, ж. = метелиця 1. Ой на зятя та метіль мете. Не метіль з моря піднімалася, а то гуси сірі, лебеді білі.
Парубочок, -чка, м. Ум. отъ парубок.
Стеменнісінький, -а, -е. Тоже, что и стеменний, но въ совершенной степени, точнехонько такой. Стеменнісінький такий, як батько.
Топчило, -ла, с. Чанъ, въ которомъ топчуть виноградъ.
