Бридкість, -кости, ж.
1) Мерзость, гнусность.
2) Безобразіе, дурнота.
Злучити, -ся. Cм. влучати, -ся.
Лукова́тий, -а, -е. Имѣющій углубленіе, кривизну, изогнутый. Луковата деревина. Луковата береза.
Покупати, -па́ю, -єш, гл. Выкупать (многихъ).
Поперемолочувати, -чую, -єш, гл. Перемолотить (во множествѣ).
Робити, -блю́, -биш, гл.
1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить.
2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Літо на зіму робить. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити.
3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять.
4) своїм бо́гом робити. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить.
5) робити волю. Исполнять желаніе.
6) робити звістку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить.
7) хліб робити. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити.
8) — плату. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату.
Сміятися, сміюся, -єшся, гл.
1) Смѣяться. Смійся, дурню, доля буде. Сміється наймит, а нічого не тямить.
2) — з кого. Смѣяться, насмѣхаться надъ кѣмъ. Стоїть дівка на порозі, з козаченька сміється.
Стебнування, -ня, с. Строченье (въ шитьѣ).
2) = стебнівка.
Ціп! II, меж. 1) Вонъ, прочь. Ціп відсіля! ви не сього приходу. 2) ціп-ціп! Призывъ для курей: цыпъ-цыпъ.
Шпурити Cм. шпурляти.
