Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копиток

Копиток, -тка, м. Ум. отъ копит.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 281.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТОК"
Грю́кало, -ла, м. и с. Сильно стучащій человѣкъ. Отцей (отце) ще мені грюкало!
Ґарлина, -ни, ж. Пукъ соломы, приготовленный для крыши. Бѣл.-Hoc.
Земозелець, -льця, м. Раст. Chelidonium majus. Лв. 97.
Золотастий, -а, -е. Золотистый. Не ховайсь, моя рибонько золотастая. Г. Барв. 74.
Клацання, -ня, с. Щелканье зубами.
Лахмотник, -ка, м. Оборванецъ. Харьк.
Попромивати, -ва́ю, -єш, гл. Промыть (во множествѣ).
Приповідувати, -дую, -єш, гл. = приповідати. Ой видавав батенько дочку у чужую стороночку, да заказує, приповідує, щоб сім рік не бувала. Чуб. V. 750.
Розрабувати, -бую, -єш, гл. Разграбить.
Ціп I, -па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати — не ціпом махати. Ном. № 6815. 2) ціпи в'язати. Ссориться. Подол. г. 3) ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82. 4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. ці́пик.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПИТОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.