Зрядник, -ка, м. Раст. Gladiolus imbricatus L.
Лоза́, -зи, ж. 1) Раст. лоза. Їж, козо, лозу, коли сіна немає. Люде гнуться, як ті лози, куди вітер віє. 2) — цареградська. Раст. Elaegnus hortensis. 3) Розга. 4) Весенняя хороводная игра, въ которой играющіе становятся в ключ, съ одного конца котораго двѣ дѣвушки подымаютъ руки, подъ которыми пробѣгаетъ крайняя играющая противоположнаго конца и тягне за собою увесь ключ, при чемъ поются принадлежащія этой игрѣ пѣсни. Такія-же точно игры (но съ другими пѣснями) — въ смородину и ключ. плести лозу — варіація этой игры въ Переяс. у. 5) довга лоза. Игра, подобная чехардѣ, описанная у Ум. лізка (ло́зка), лізонька (, (ло́зонька), — За густими лізоньками біжить річка струєчками.
Насталювання, -ня, с. Насталенье, наварка сталью. У Марка Вовчка употреблено какъ названіе насталеннаго мѣста инструмента. Павло на ході взяв сокиру, що з під лави насталюванням блищала.
Непорушний, -а, -е. Неподвижный, недвижимый. Скелі стояли непорушні над водою.
Охрестити, -ся. Cм. охрещати, -ся.
Перкалевий, -а, -е. Коленкоровый. Перкалеві сорочки.
Підчулювати, -люю, -єш, сов. в. підчулити, -лю, -лиш, гл. Въ плоту сплавного дерева срѣзывать концы бревенъ снизу наискось.
Помилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. помилитися, -лю́ся, -лишся, гл. Ошибаться, ошибиться. Читать книги помиляються. Дивись, щоб не помиливсь, а опісля не журивсь.
Розметати, -та́ю, -єш, гл.
1) Разметать, разбросать. Розметаю всіх, як вітер мете пил з дороги. Крукам, вранам розметала.
2) Разорвать, разметать. Охота як наскочила, — розметала його. Щоби того пистолета куля розметала, що я молоденька на нім присягала.
Сполохнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Однокр. отъ сполохатися. Встревожиться, взволноваться. Народ, побачивши його, вельми сполохнувся.
