копил
Копил, -ла́, м. 1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. №301. 2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Копили поробив на сани. 3) Незаконнорожденное дитя. Ум. копиле́ць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 280.
Том 2, ст. 280.