Балаболька, -ки, ж. Бубенчикъ.
Видрочитися, -чуся, -чишся, гл. Пропасть, издохнуть, метаясь отъ укусовъ оводовъ, взбѣситься. А проклятий рід, щоб ти видрочивсь!
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Дружбарт, -та, м. Родъ игры въ карты. Давай різати в мар'яша, в дружбарта, а хто і просто в візка.
Є́лечко, -ка, с. Ум. отъ єльце.
Зморхтися, -нуся, -нешся, гл. Сморщиться.
Морґува́ти, -ґую, -єш, гл. Дѣлить на морги.
Охазяйнуватися, -нуюся, -єшся, гл. Обзавестись хозяйствомъ.
Римарство, -ва, с. Шорное ремесло, шорничество. Cм. лимарство.
Сонюга, -ги, об. Соня, любящій, любящая спать. Ум. сонюжка.
