Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл.
1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював.
Віжений, -а, -е. ? Нехай Бог милує всякого хрещеного та й попа віженого.
Звід, зво́ду, м. 1) Уничтоженіе, разореніе. Так їм на звід пішлось; не один пан у нас звівся; поживе оце, поживе, та й спустує, бур'яном поросте й двір. 2) Обманъ. Чи її щиро любиш? Бо як єї держиш у зводі, долю її загубиш. 3) Очень (въ колодезѣ). Ой у полі криниченька на чотирі зводи. 4) Родъ ловушки съ пружиной для ловли лисиць, волковъ и пр.
Мизи́нчий, -а, -е. Самый младшій. Мизинче, поки буде инче.
Набі́гти Cм. набігати.
Парубоцтво, -ва, с.
1) соб. отъ парубок. Парни. Ховалося від мене парубоцтво, старі діди стояли повстававши.
2) Холостая жизнь. Ой у саду, у садочку та голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає. Ходить молодий в понеділок увесь день по боярах прощатися з своїм парубоцтвом.
Піввідерко, -ка, с. Полуведро.
Племенник, -ка, м. = небіж.
Повигрібати, -ба́ю, -єш, гл. = повигортати.
Протесати, -шу́, -шеш, гл.
1) Протесать.
2) Потерять? утратить? Згубив Сава, протесав Сава свою віру навіки.
