Гонорува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Тщеславиться, гордо держать себя. Як з мужиків вилізе в підпанки, то вже так і гонорує: простому чоловіку і руки не подасть.
Золінний, -а, -е. Относящійся къ бученію.
Нетяма, -ми, ж.
1) = нетям. Наука, із невдячности осліпши, з нетямою по брацьки обнялись.
2) об. Несмыслящій человѣкъ; профанъ.
Патериця, -ці, ж. Посохъ. Чернець мій встав, надів клобук, взяв патерицю. Козацький бунчук переважить бурмистерську патерицю.
Поприраховувати, -вую, -єш, гл. Присчитать (во, множествѣ).
Превелебний, -а, -е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали.
Сопуха, -хи, ж.
1) Сажа.
2) Испачканная въ сажу рубаха, черная, какъ сажа. Росхристана сорочка-сопуха.
Теркотати, -чу́, -чеш, гл. = торохтіти. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче.
Тіль-тіль, нар. Чуть-чуть, едва. Бігла собака за зайцем так близько — тіль-тіль не вхопить. Тіль-тіль що пам'ятаю се.
Хрокало, -ла, с. = бовт 1.
