Викпити, -плю, -пиш, гл. = видурити.
Докла́сти. Cм. Докладати.
Дурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дурів. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. 2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. Чого ти дурієш? де твій розум?
Засмо́лювати, -люю, -єш, сов. в. засмоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Засмаливать, засмолить. Коли ти смолою засмолений, каже вовк, то дай і мені засмолити бік, а то собаки обідрали.
Лакузка, -ки, м. Ум. отъ лакуза.
Перевінчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Обвѣнчаться.
Позрікатися, -каюся, -єшся, гл. Отказаться (отъ многаго, о многихъ).
Приказання, -ня, с. Заповѣдь. Прийшов Моисей з приказанями. Десять приказаній Божих.
Хоч, хоча, хочай, хочень, сз. = хоть. Хоч нічого їсти, та весело жити. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Пусти дочку на улицю хочай подивиться. Хочень Кам'янець невеликий здається, коли людей у йому багато жиє. Хоч що.... Что бы ни... Хоч що буде, — не оглядайсь. Хоч хто.... Кто-бы ни.... Хоч хто казатиме, — не слухайсь. Хоч де... Гдѣ бы ни.... Хоч де будеш, то я тебе знайду.
Цирочка, -ки, ж. Ум. отъ цирка.
