Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Загу́тати, -таю, -єш, гл. 1) Ошеломить, оглушить. 2) Укротить, угомонить.
Поперетиратися, -раємося, -єтеся, гл. То-же, что и перетертися, но во множествѣ.
Попідстругувати, -гую, -єш, гл. Подстрогать (во множествѣ).
Прибій, -бою, м.
1) Планка, бревнышко, прибиваемое вдоль стѣны украинской хаты на аршинъ отъ низу, — на него опираются концы досокъ, изъ которыхъ составленъ піл (на которомъ спять).
2) Geranium palustre.
Призвести Cм. призводити.
Проти ночі. Къ ночи, на ночь. Куди ви проти ночі?... Та переночували б. Не роскажу против ночі, а то ще присниться. 8) Смотря по, сообразно съ. 9) про́ти себе підвести, підняти. Поднять что либо, держа его передъ собой.
Розвалювати, -люю, -єш, сов. в. розвалити, -лю, -лиш, гл. Разваливать, развалить, разрушать, разрушить. Гайдамаки стіни розвалили.
Стадо, -да, с. Табунъ лошадей. В стаді пасуть кобили і коні. А в полі, полі, да край дороги, ой там ходить вороне стадо; поміж того стада сивий кінь ходить. Ум. стадечко, стадце.
Устряти Cм. устрявати устугва, -ви, ж. Полоса отрѣзанной кожи, ремень.
