Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вислюга

Вислюга, -ги, м. Повѣса. Мл. л. сб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИСЛЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИСЛЮГА"
Байдати, -даю, -єш, гл. Болтать вздоръ, говорить чепуху. Вх. Уг. 226.
Ґвалті́вний, ґвалто́вний, -а, -е. 1) Шумный, крикливый. 2) Насильственный. Тиї каверзники змовлялись у очевидьки на ґвалтовний учинок. К. ЧР. 96.
Київ, -ва, м. Кіевъ.
Клепаня, -ні, ж. = капелюха. Гол. Од. 69. Шух. І. 137.
Латовець, -вця, м. Деревянный гвоздь для прибиванія лат на стропилахъ. Угор.
На́всторч нар. Стоймя, отвѣсно.
Обмахуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. обмахну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обмахиваться, обмахнуться, отмахнуться. Обмахувався, оборонявся руками. Левиц. Пов. 165.
Підтопити Cм. підтоплювати.
Хвантина, -ни, ж. = фантина. Баба моя носила оцю хвантину, а далі мати, а потім жінка. Лебед. у.
Царствечко, -ка, с. Ум. отъ царство.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИСЛЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.