Десь-не-десь, нар. 1) = Де-не-де. Чисте місце, тільки десь-не-десь поростицювані вишеньки та квітки. 2) Гдѣ-то. Десь-не-десь є на чистому полі, на роздоллі криниця води.
Драгу́н, -на, м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна.
Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє.
Занечу́яти, -чую, -єш, гл. Потерять слухъ, оглохнуть.
Зві́л, зволу, м. 1) = зво́лення. 2) До зволу, по зволу. Сколько угодно. Взялися їсти 1 запивати, варенухи-веселухи довелось до зволу, три глеки її стояло рядом поверх полу. Гуляв по зволу, веселився.
Легкоду́мство, -ва, с. Легкомысліе. Видавати всякі ґазети... ради редакторської наживи з людського недосвіду і легкодумства.
Недава, -ви, об. Не лающій, не дающая чего либо; скупой, скупая.
Поденно нар. Поденно. Піду я поденно робити. III. 72). Поденно до людей хожу.
Пшенишник, -ка, м. Бѣлый, пшеничный хлѣбъ. Пшенишники доведуть, що і хліба не дадуть.
Хапкість, -кости, ж. Поспѣшность. Не замкнув коморі, а все то хапкість робе.
