Вир, -ру, м. Водоворотъ, омутъ. Взяли жидівочку та під білі боки, розмахали і кинули та у вир глибокий. Ум. вирочок.
Главосік, -ка, м. Также и во мн. ч. главосіки = головосік. Праздникъ усѣкновенія главы Іоанна Предтечи 29-го августа.
Головина, -ни, ж. = голова. Порубали Ігнаткові усю головину.
Грі́шниця, -ці, ж. Грѣшница.
Нахолоджувати, -джую, -єш, сов. в. нахолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Остуживать, остудить.
Обдарити Cм. обдаряти.
Опентати, -таю, -єш, гл. Опутать, отуманить голову. Куди ідеш опентаний?
Причина, -ни, ж. 1) Причина. Було б чути се, що земля ходить. — З якої причини? Земля не віз. Хто був причиною розстання мого, щоб мій ввесь смуток упав на нього. я ж не причиною, що болить, — не виноватъ же. я, что болитъ. 2) Вина. Не можу я. пане, на инших казати, бо моя причина, — буде Бог карати. 3) Несчастіе, бѣда. Сталась йому причина: сіль головку розбила. Плаче, плаче сиротина по моїй причині. Я з того не винен, що така причина впала. 4) Падучая болѣзнь. Причина його б'є. Щоб тебе причина кинула. Її й не сватають, бо на їй причина буває. 5) Помѣшательство, порча. Ото ж моя дівчинонька, що сонна блудила: отаку то їй причину ворожка зробила. Ум. причинка. Причинонька.
Товкання, -ня, с. Толканіе.
Туманити, -ню́, -ниш, гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Людей туманити. І не зводив з ума, не туманив дочку молодую.
