Навкру́г, навкруги́, нар. Вокругъ, кругомъ. В неї домик біленький, навкруг тополі. Хату.... своїм військом у три ряди навкруги обставив. Куди понесем його: чи через город, чи навкруги?
Пивник, -ка, м. Продавець пива. Там був пивник — той що пиво продає.
Підстилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. підіслатися, підстелю́ся, -лешся, гл.
1) Подстилаться, подослаться.
2) Заискивать, подлаживаться, подладиться подъ кого. Вже під його підстилались козаки й міщане.
Почужитися, -жуся, -жишся, гл. = почужатися.
Проповідати, -да́ю, -єш, гл. Предсказывать. Пішов і повісився, як му биво проповіджено през ангева.
Сліза, -зи, ж. = сльоза. По тобі, милий, гарячая покотилась сліза. слізки пустити. Заплакать Слізки пустила із очей. Ум. слі́зка, слі́зонька.
Убиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. убитися, -б'ю́ся, -єшся, гл.
1) Убиваться, убиться. Чи мені втопитись, чи з гори убитись. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився.
2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, втыкаться, воткнуться, погружаться, погрузиться, войти. Як ударив, — так ніж у груди і вбився по колодочку. Над ним коник зажурився, по коліна в землю вбився. Як обірвався, то на три сажні у землю вбився.
3) — у що. Пріобрѣсти что. Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився. Їм добре каятись, у гроші вбившись. Ніяк Горбоносиха не спромоглася знов убитись у свині. у колодочки, у пір'я вбитися. Пріобрѣсти опереніе, опериться. Переносно о людяхъ: вырости. Не вспів ще в колодочки вбиться, а, бач, яке затинає! він убився в крильця. У него выросли крылья. Погодуй нас хоч трошечки, ой поки ми в крильця вб'ємося та в силочку вберемося. — в силу, в потугу. Пріобрѣсти силу, сдѣлаться сильнымъ. Я корюся, поки у силу та в потугу вб'юся. — у славу. Пріобрѣсти славу, прославиться. Він у славу вбився.
4) Только несоверш. в. Сильно горевать, тосковать, кручиниться, убиваться. Десь моя ненька, десь моя старенька за мною вбивається. Чорнявая коханая по милому вбивається.
Узорець, -рця, м. Ум. отъ узір.
Хвастовитий, -а, -е. Хвастливый. Ну, та й хвастовитий парубок: і те в його гарне, і се в його гарне, і тільки сам він і гарний.
Шкварити, -рю, -риш, гл.
1) Сильно нагрѣвать, жечь.
2) Жарить, поджаривать (въ салѣ, маслѣ). Якусь особу мацапуру там шкварили на шашлику.
3) Дѣлать что либо съ силой, напряженіемъ (бить, бѣжать и пр.). Хлопці так і розіп'яли Потоцького та й давай шкварить.
