Ботюк, -ка, м. Стволъ дерева, предназначенный для распилки на доски. Ялиця стогне й шелестить.... «Мене підтяли й ботюка до трачки покотили».
Затяготні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Забеременѣть. Затяготніла жінка.
Зі́рко 1, -ка, с. Зернышко. Зірко до зірка, то буде мірка.
Келарь, -ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Комашня I, -ні, ж.
1) Пирушка.
2) Поминальный обѣдъ послѣ похоронъ.
Коронуватися, -нуюся, -єшся, гл. Короноваться.
Кушка, -ки, ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. 2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака).
Побігнути, -гну́, -неш, гл. = побігти. Побігне із костела.
Прикорень, -рня, м.
1) Часть ствола у корня, пень.
2) = прикол. Боли держить на прикорні. Порося з прикорнем утекло.
Проверещати, -щу́, -щи́ш, гл. Рѣзко прокричать.
