Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ставник
ставниця
ставня
ставовий
ставок
ставчатий
ставщина
стаганювати
стада
стадарка
стадарня
стадарь
стадечко
стаднарка
стадник
стаднина
стадницький
стадниця
стадня
стадо
стаєнка
стаєнний
стаєночка
стайка
стайниця
стайня
сталевий
сталець
сталити
сталитися
сталка
сталувати
сталь
сталька
стальовий
стальце
сталя
стан
станва
станенька
станиця
станівкий
станівний
станля
станов
станова
становець
становий
становити
становитися
становище
становлення
становляти
становник
станок
станути
станція
станцюватися
станя
ста-півтора
стар
старанкуватіти
старанний
старанно
старання
стараскатися
старатися
старезний
старенний
старець
старецький
старечий
стариган
стариґай
старизна
старий
старик
старина
старинка
старинний
стариця
старичий
старичок
старісінький
старість
старіти
старітися
старка
старкуватий
старливий
старник
старовина
старовинний
старовірство
старогрецький
стародавній
стародавність
староденний
стародуб
стародубка
старожил
старожитній
старозавітний
староміський
старопілля
старосвітній
старосвітщина
староста
староство
старостити
старостиха
старостів
старостонько
старостувати
старостянка
старостянський
старощі
старощіння
старувати
старуватий
Допомі́жний, -а, -е. Вспомогательный.
Мильо́н, -на, м. = милін. Н. Вол. у.
Об'являти, -ля́ю, -єш, сов. в. об'явити, -влю́, -виш, гл. 1) Объявлять, объявить. Я ж тобі всю правду об'являю. Чуб. V. 825. 2) Предъявлять, предъявить. Тоді зараз його зв'язали, та об'явивши у стан, а там уже і оддали на Сібір. Рудч. Ск. І. 209.
Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай. Лебед. у.
Позеленити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать зеленымъ. Не жди весни — святої долі! Вона не зійде вже ніколи садочок твій позеленить. Шевч. 654,
Полинь, -ню́, м. = полин. Воліла б я гіркий полинь їсти, як з тобою на посаді сісти. Чуб. V. 368.
Понасушувати, -шую, -єш, гл. Насушить (во множествѣ). Я собі понасушувала і вишень, і груш, і яблук, — буде на всю зіму. Харьк. у.
Прогній, -но́ю, м. Незамерзающее мѣсто на болотѣ. Сим. 147. Низкое мѣсто, заливаемое водой по крайней мѣрѣ на полъ лѣта. Нѣжин. у. Топкое мѣсто. Волч. у. Кобилиці... у прогної поховались. Рудч. Ск. І. 87. Отам попереду був піщуга, а тепер прогної, трясовина. Волч. у.
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Котл. Ен. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. Шух. 1. 258. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. Шух. І. 150. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. Канев. у. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Чапавка, -ки, ж. Родъ рыболовнаго снаряда: небольшая сѣть, концы которой прикрѣплены къ двумъ обручамъ, связаннымъ вверху, гдѣ рыболовъ держитъ ихъ въ рукѣ, черпая сѣтью въ водѣ. Вх. Пч. II. 23.
Нас спонсорують: