Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ставник
ставниця
ставня
ставовий
ставок
ставчатий
ставщина
стаганювати
стада
стадарка
стадарня
стадарь
стадечко
стаднарка
стадник
стаднина
стадницький
стадниця
стадня
стадо
стаєнка
стаєнний
стаєночка
стайка
стайниця
стайня
сталевий
сталець
сталити
сталитися
сталка
сталувати
сталь
сталька
стальовий
стальце
сталя
стан
станва
станенька
станиця
станівкий
станівний
станля
станов
станова
становець
становий
становити
становитися
становище
становлення
становляти
становник
станок
станути
станція
станцюватися
станя
ста-півтора
стар
старанкуватіти
старанний
старанно
старання
стараскатися
старатися
старезний
старенний
старець
старецький
старечий
стариган
стариґай
старизна
старий
старик
старина
старинка
старинний
стариця
старичий
старичок
старісінький
старість
старіти
старітися
старка
старкуватий
старливий
старник
старовина
старовинний
старовірство
старогрецький
стародавній
стародавність
староденний
стародуб
стародубка
старожил
старожитній
старозавітний
староміський
старопілля
старосвітній
старосвітщина
староста
староство
старостити
старостиха
старостів
старостонько
старостувати
старостянка
старостянський
старощі
старощіння
старувати
старуватий
Виступ, -пу, м. Выступленіе. Желех.
Віджинатися, -наюся, -єшся, гл. О жнецѣ: работая, обгонять остальныхъ жнецовъ. Оджинатись од женців.
Ґа́йда, -ди, ж. 1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. ґайдиця, ґайдичка. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) об. Негодникъ, негодница. Желех.
Добри́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. 1) Поддабриваться, подлащиваться. Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити. Волч. у. 2) Удаваться, хорошо идти. От таки мені не добриться: ізнов поковзнулась і впала. Це сьогодні вже вдруге. Черниг. у. 3) Щось мені не добри́ться. Что то плохо себя чувствую. Волч. у.
Захряснуты, -сну, -нешъ, гл. 1) Запрудиться, наполниться; засыпаться. Тамъ въ одного майстра хлопцивъ, якъ высыплять, то такъ улыця й захрясне. Лебед. у. Гналы быкивъ, та такъ улыця й захрясла. Лебед. у. Тамъ людей, людей: шляхъ захрясъ. Черк. у. Такъ базаръ и захрясъ возамы. Зміев. у. Не кладіть соломи до дров, бо захрасне попілом та й не будуть горіти дрова Н. Вол. у. 2) Застрять. Св. Л. 287. Якъ захрясне въ горла, ніякъ не одкашляешъ. Пішов та й захряс там. Довелося б мені і в Москві захряснуть на безгріш'ї. Шевч. (КС. 1883. II. 406).
Злихословити, -влю, -виш, гл. Выбраниться, сказать дурное слово. Я питаюсь: що тобі треба? А він злихословив мені зразу. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Людці́, -ців, м. мн. Ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Чуб. V. 481. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці. Котл. Н. П.
Мости́ще, -ща, м. 1) Ув. отъ міст. 2) с. Мѣсто гдѣ былъ мостъ.
Подивити, -влю, -виш и подиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Посмотрѣть. Тепер мені на милого ме можно подивити. Чуб. V. 281. Та подивила на бистру воду. Гол. III. 12. Ой зійду я на гору високу та подивлюсь в долину широку. Чуб. V. 359.
Ціп I, -па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати — не ціпом махати. Ном. № 6815. 2) ціпи в'язати. Ссориться. Подол. г. 3) ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82. 4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. ці́пик.
Нас спонсорують: