Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спосібно
способити
способитися
способний
спостерегати
спостигати
спостити
споститися
спостувати
спосудити
спосудитися
спосужати
спотання
спотворювати
спотикайло
спотикати I
спотикати II
спотикатися I
спотикатися II
спотикач
спотикачі
спотикнутися
спотинову
спотиньга
спотич
спотичка
спотіти
спотребно
спохватитися
спохвату
спохилий
спохмура
спохова
спохолом
спочатку
спочив
спочивання
спочивати
спочивище
спочивок
спочин
спочинок
спочити
спочнути
спочувати
спочуйливий
спочутний
спочуття
спощуватися
споювати
споюватися
справа 1
справа 2
справдешній
справджувати
справджуватися
справді
справдовуватися
справедливий
справедливо
справжній
справилля
справити
справичити
справка
справляти
справлятися
справний
справник
справників
справниця
справність
справно
справування
справувати
справуватися
спрага
спрагота
спражній
спразнити
спранцюватіти
спрацювати
спрацюватися
спредвіку
спрежа
спреждевіку
спречатися
спречка
спречний
спречність
спризба
сприкрюватися
сприса
сприскати
сприскатися
сприскувати
сприснути
спристрітити
спритискувати
спритний
спритність
спритно
спричинитися 1
спричинитися 2
спричинуватіти
спричинятися
сприщитися
сприятелитися
сприяти
спроба
спробиваний
спробувати
спроваджувати
спровожати
спроволока
спродавати
спродаватися
спродаж
спродати
спродувати
Варакоба, -би, ж. Смута, мятежъ. Угор. Cм. ворохібня.
Виселити, -ся. Cм. виселяти, -ся.
Мозольо́ваний и мозольовий, -а, -е. Заработанный тяжелымъ трудомъ. Рудч. II. 173. Щирая праця мозольованая. Ном. № 9982.
Окремезніти, -ні́ю, -єш, гл. Поздоровѣть, почувствовать себя здоровѣе, сильнѣе. Драг. 187.
Поважливий, -а, -е. = поважний 2. Пісні поважливі. КС. 1882. VIII. 264.
Помацки нар. Ощупью. Помацки... дверей шукають. Г. Барв. 286. Гіркий світ: тато і мама осліп, а діти помацки ходять. Ном. № 9229.
Пославити, -влю, -виш, гл. Ославить, прославить. Порішили, щоб божевільним його пославити. МВ. (О. 1862. І. 104).
Предків'я, -в'я, м. мн. Предки. Ной. № 865. Не ми, Діво Маріє, мучили Христа, мучили Христа наші предков'я. Чг. 57. Cм. предок.
Филозофиста, -ти, м. = философ 2. Філозіфіста наївся тіста, взєв коралі, пішов далі. Вх. Зн. 75.
Фукати, -каю, -єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає. Гол. І. 220.
Нас спонсорують: