Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смертка
смертний
смертній
смертно
смертобойці
смертонька
смертушки
смерть
смертяний
сметана
сметанка
сметанник
сметануватий
смиґа
смик I
смик! II
смикати
смикатися
смикове
смиконути
смиренний
смиренник
смиренниця
смирити
смирна
смирний
смирність
смирніти
смирнішати
смирно
смирнота
смиряти
смирятися
смичай
смичка
смичок
смівка
сміїни
сміливий
сміливісінько
сміливість
сміливо
смілий
смілість
смілішати
смілка
смілко
сміло
смільний
сміти
смітина
смітити
смітний
смітник
смітниця
сміттюга
сміття
сміть
смітюх
сміх
сміховалець
сміхованець
сміховина
сміховинний
сміховище
сміхота
сміхотня
сміхун
смішити
смішитися
смішки
смішко
смішком
смішливий
смішний
смішно
смішок
сміюн
сміюнець
сміюха
сміятися
сміятоньки
смовдирь
смовдь
смок
смоківниця
смоктання
смоктати
смоктонути
смола
смолавець
смолавий
смолавка
смолити
смолі
смолівка
смолкий
смоловий
смолоза
смолоскип
смолька
смольний
смоляний
смоляник
смолянка
смоляр
сморж
сморід
смородина
смородливий
смородливість
смородок
смородь
смородяний
сморч
сморчок
сморщик
сморщина
сморщок
смотріти
Жабоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Разговаривать, перешептываться тихо и невнятно, подобно неопредѣленному шуму, производимому иногда лягушками (безъ громкаго кваканья). Говорится преимущественно о женщинахъ.
Мача́тко, -ка, с. 1) Молодая кошечка. Вх. Уг. 251. 2) Сережка дерева (ивы. вербы и пр.). Вх. Уг. 251.
Мисли́вський, -а, -е. Охотничій.
Підвидіти, -джу, -диш, гл. Подсмотрѣть. ЕЗ. V. 35.
Приключка, -ки, ж. 1) Приключеніе. Не вспіло одно гаразд забутися, — друга приключка приключилася. Мир. ХРВ. 49. Така йому приключка була. Н. Вол. у. 2) Предлогъ. Лихо приключки шукає. Ном. № 1973. Приключки шукають.... пошарпать панство. К. ЦН. 177. Він давно шукає на мене приключки, щоб попобить. Черк. у. Я таки знайшов приключку, щоб до його зайти. Полт. у.
Продомувати, -му́ю, -єш, гл. Просидѣть дома. А ми всі святки продомували, нікуди в світі не ходили.
Проквасити, -шу, -сиш, гл. = душу. Ѣдою, преимущественно кислою, немного оживить себя. Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, — буде чим душу проквасить. Рудч. Ск. II. 24. (Вівця) почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці та хоч капельку проквасити душу од тії страшенної пилюги. Мир. ХРВ. 39.
Ужиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Употреблять, извлекать пользу. Желех.
Хавтур'я, -р'я, с. Поборы духовенства натурою. Набрав хавтур'я, що й до зеленої неділі станс.
Чадно нар. Угарно. Як... дуже чадно, то і вмерти можна. Дещо.
Нас спонсорують: