Ворушитися, -шуся, -шишся, гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Ворушіться ще, жили, поки живі. Усюди.... народ ворушився.
Дерев'я́ник, -ка, м. Раст. Lonicera xylosteum.
Жада́но нар. Желанно.
Наздо́вж нар. Въ длину.
Нару́га, -ги, ж. Издѣвка, посмѣяніе, позоръ. Од матері сорома і наруги приняла. Пришли, пришли, мій миленький, хоч нароком люде, нехай мені од батенька наруги не буде. Почне перед панночками наругу на його зводити.
Обскубати, -баю, -єш, сов. в. обскубти, -бу, -бе́ш, гл.
1) Ощипывать, ощипать (перья, волоса). Задрипаний такий (півень), обскублений, гребінь на йому покльований, крила мов деркачі.
2) Обрывать, оборвать, обдергать. Обскубли йому таки добре чуба.
Перезв'янин, -на, м. Участникъ перезви. Перезв'ян оце так шанують... то вони багато дарують.
Пов'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязать, надѣть. Я пов'яжу на голову червону скиндячку. 2) Связать (во множествѣ). (П'яних) пов'язав. Сирою сирицею назад руки пов'язано. Ой зійдуться вороженьки снопики пов'яжуть. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Ой пов'яжу льон, ой пов'яжу льон хоть сирою дубиною. Взяли мене (калину) поламали і в пучечки пов'язали.
Польнувати, -ну́ю, -єш, гл. Походить по приходу, собирая съ прихожанъ ленъ и прочія даянія (о попадьяхъ).
Ужалувати, -лую, -єш, гл. Пожалѣть. Не вжалуєш батька в наймах.