Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

соболиця
соболь
собольовий
соболя
собор
соборець
соборище
соборувати
соборуватися
сова
совало
совати
соватися
совгалка
совганитися
совганка
совгатися
совгач
совгнути
совдати
совершити
совзати
совзениця
совиний
совинча
совиня
совище
совісний 2
совість
совітати
совітатися
совманитися
совманути
совонька
совп
совуля
совуня
соглядати
согравати
согрішати
содержувати
содома
содухи
соєдник
созвідати
сой
сойка
сойм
сокира
сокирка
сокиркуватий
сокирний
сокирник
сокирницький
сокирня
сокирочка
сокирянка
сокіл
сокір
сокірвиця
сокове
соковитий
соколеня
соколиний
соколинча
соколиха
соколиця
соколовий
соколонько
соколя
сокорина
сокорити
сокоруха
сокотати
сокотач
сокотити
сокотитися
сокотіти
сокотуха
сокрушина
соктіти
сокуплювати
сокупний
солити
солище
солімка
соловеєчко
соловей
соловейків
соловейко
соловиний
соловієчко
соловій 2
соловіти
солов'їний
солов'їха
соловйовий
солов'я
солов'ячий
солод
солодити
солодиця
солодич
солодій
солодісінький
солодіти
солодкий
солодкість
солодко
солодкомовий
солодкомовний
солодкомовство
солодкомолокий
солодкуватий
солодовник
солодок
солодощі
солодун
солодуха
солодшати
Вицмоктати, -кчу, -чеш, гл. = висмоктати.
Копитанша, -ші, ж. Капитанша. Левиц. Пов. 206.
Ло́ви, -вів, м. мн. Ловля; охота, звѣриная ловля. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301. Ой пішло два паничі на лови, на лови, надибало дві панянці в зеленій діброві.
На́доба, -би, ж. Нужда, необходимость. По надобі, то найдеш і в кадобі. Г. Барв. 15.
Недосить нар. Недостаточно.
П'яльця, -ців, м. мн. Пяльцы. Мальовані п'яльці. Мет. 20. Ум. п'я́лечкаЗ п'ялечок не вставає, голочок не випускає. Грин. III. 201.
Розбивати, -ваю, -єш, сов. в. розбити, -зіб'ю, -єш, гл. 1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. глек розбити з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538. 2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356. 3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741. 4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140. 5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. ІІ. 70. 6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розібє ті чари. Стор. II. 215. 7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.
Свекрівонька, -ки, ж. Ум. отъ свекруха.
Стяговитий, -а, -е. Имѣющій широкій шагъ. Як у попа коні стяговиті, то за день можна у Кийові стати. Канев. у.
Урвитель, -ля, м. Сорванецъ. Там такі урвителі, шо ні в одного сусіда яблука не вдержаться. Уман. у. Два сини, що росли урвителями при батькові. Св. Л. 275.
Нас спонсорують: