Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

струга
стругати
стругач
стругачка
стругнути
струдити
струдитися
стружка
стружок
струїти
струйний
струк
струмент
струмеція
струмінь
струмок
струна
струнистий
струниці
струнка
струнчити
струнький
струп
струпіти
струпішати
струпкий
струпко
струпкуватий
струпливий
струплястий
струпом узятись
струпуватий
струпувато
струс
струсанина
струсевий
струсити
струсій
струснути
струснутися
струсонути
струтити
струхнути
струхнути 2
струхнутися
струхти
струць
стручечок
стручкуватий
стручок
стручувати
струччя
струшувати
стрюк
стрюковиння
стрюкуватий
стрючок
стрямкий
стряски
стрясти
стряха
стряхнути
стряхти
стуг
стуга 1
стуга 2
стугавіти
стугенька
стугнити
стугон
стугоніти
студенець
студений
студениця
студено
студент
студень
студити
студінь
студник
студниця
студня
студняний
студонути
стужавіти
стужитися
стужка
стук! I
стук II
стукало
стукання
стукарство
стукарь
стукати
стукачка
стукіт
стукнути
стукнутися
стукнява
стукотати
стукотій
стукотіння
стукотіти
стукотнеча
стукотнява
стуку!
стул
стулень
стулигуз
стулити
стулювати
стуляти
стулятися
стуманитися
стуманілий
стуманіти
ступа 1
ступа 2
ступак
ступакувати
Верболіз, -лозу, м. Раст. Salix capraca. ЗЮЗО. І. 134. Верболіз б'є до сліз. Ном. № 13639.
Ганебне нар. = ганебно. Ганебне зневажали. Шейк.
Гу́сю, меж. = Гусь. Вх. Лем. 406.
Завіча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Предвѣщать. Ой голубе, голубе! завічаєш штось доброго для нашого молодого. Гол. IV. 438.
Заплига́ти, -гаю, -єш, гл. Запрыгать.
Квашія, -шії, ж. Длинная полоса кожи. Як коняка, або инша скотина здохне, її обдеруть, шкура висохне, потім її мочать, далі воголять, складають у четверо, або й більш і надавлюють на день (не більш), а потім б'ють (ріжуть) на квашії (длинныя полосы). Черноморія. Ув. квашія́ка. Хто кому скаже брешеш, так тому од с... до потиляки вирізати на три пальці шкури квашіяки. Мнж. 124.
Козирьок, -ка, м. Ум. отъ ко́зирь. 1) Маленькій козырь въ картахъ. Не буду дивиться, нехай козириться; як під тим козирьком сидить чорт з молотком, він іде і кує, мені козирі дає. Мнж. 165. 2) Козырекъ (головного убора). Вас. 156. 3) Картузъ (головной уборъ). Виходить з могили якийсь пан... Він у козирьку, і той козирьок так і горить, так і горить на йому. СХО. VIII. 316. На йому був московський мундір з червоним коміром, козирок з червоною стрічкою навкруги. Левиц. І. 10. 4) Названіе вола съ рогами, расходящимися въ противоположныя стороны почти горизонтально, кончики которыхъ загнуты внутрь. КС. 1898. VII. 45. Ум. козирьо́чок. То я б свого миленького по шапці пізнала. Хоть по шапці, не по шапці, то й по козирочку. Грин. III. 177.
Стосуватися, -суюся, -єшся, гл. Относиться. Сі слова не до тії пісні стосуються. Мовчить, неначе до його і не стосується. Сквир. у.
Чингал, -ла, м. Кинжалъ. Тільки й зоставили собі по чингалу, про всякий случай, од звірюки. Стор. II. 12.
Щибелець, -льця, м. пт. Fringa. Вх. Пч. II. 15.
Нас спонсорують: